З чим допоможу

Депресія — це не поганий настрій і не слабкість характеру. Це стан, за якого стійко знижений фон настрою, зникає інтерес до того, що раніше тішило, змінюються сон і апетит, важчає мислення. Психотерапія при депресії легкого і середнього ступеня за ефективністю зіставна з медикаментами, а результат тримається довше.

Як я працюю: починаємо з того, щоб зрозуміти, коли стан почався і що йому передувало. Далі — робота з думками, які підтримують спад, і поступове повернення дій, від яких людина відмовилася. За потреби підключаю гіпнотерапію.

Скільки займає: перші зрушення зазвичай до пʼятої-шостої зустрічі, стійкий результат — від двох до чотирьох місяців.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: при тяжкій депресії з думками про смерть потрібна консультація психіатра. Я скажу про це прямо і допоможу знайти фахівця.

Панічна атака — це раптовий напад сильного страху з тілесними симптомами: серцебиття, брак повітря, тремтіння, відчуття втрати контролю. Триває зазвичай від пʼяти до двадцяти хвилин. Психотерапія — метод першої лінії при панічному розладі, з доведеною ефективністю.

Як я працюю: розбираємо механізм нападу — чому тіло реагує саме так і чому страх посилює сам себе. Вчимося не боротися із симптомом, а змінювати реакцію на нього. Окремо працюємо з униканням: із місцями і ситуаціями, яких людина почала цуратися.

Скільки займає: напади зазвичай стають рідшими і слабшими до восьмої-десятої зустрічі.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: якщо напади супроводжуються болем у грудях або порушенням ритму — спершу виключіть кардіологічну причину.

Після тяжких подій психіка може застрягти в моменті, який уже минув: повертаються образи, порушується сон, тіло реагує на звуки і запахи так, ніби небезпека поруч. Це не слабкість і не вигадка — це те, як працює памʼять про травму.

Як я працюю: спершу повертаємо відчуття опори і безпеки, і лише потім підходимо до самої події. Поспішати тут не можна: передчасне занурення робить гірше. Працюю в темпі, який витримує конкретна людина.

Скільки займає: від кількох місяців, залежно від давності й тяжкості пережитого.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: при тяжкому ПТСР із порушенням функціонування може знадобитися спільне ведення з психіатром.

Безсоння рідко буває саме по собі: частіше це наслідок тривоги, депресії або звички, що закріпилася. Когнітивно-поведінкова терапія безсоння — метод першого вибору, рекомендований раніше за снодійні, бо діє на причину, а не на симптом.

Як я працюю: розбираємо режим і те, що відбувається в голові перед сном. Повертаємо звʼязок «ліжко — сон», прибираємо поведінку, яка безсоння підтримує: денний сон, довге лежання без сну, контроль часу.

Скільки займає: зазвичай від чотирьох до восьми зустрічей.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: при хропінні із зупинками дихання потрібна консультація сомнолога — там причина не психологічна.

Горе — не хвороба, і його не потрібно лікувати. Але іноді воно застрягає: минає рік і більше, а життя не повертається, почуття провини не відпускає, думки про людину витісняють усе інше. Тоді допомога доречна.

Як я працюю: не кваплю і не пропоную «відпустити». Даю місце тому, що людина відчуває, допомагаю знайти форму, у якій памʼять залишається, а життя триває.

Скільки займає: індивідуально, частіше кілька місяців.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: якщо горе перейшло в тяжку депресію з думками про смерть — потрібна оцінка психіатра.

Переїдання під час стресу, повна відмова від їжі, стосунки з тілом, які не дають спокою. За цим майже завжди стоїть не їжа, а спосіб давати раду почуттям.

Як я працюю: розбираємо, що передує епізодам і яке завдання вони розвʼязують. Далі шукаємо інші способи витримувати напругу — ті, що не бʼють по тілу.

Скільки займає: від кількох місяців.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: при вираженому виснаженні, порушенні циклу або проблемах із серцем робота починається з терапевта і ендокринолога, психотерапія йде паралельно.

Думки, які повертаються проти волі й лякають самим своїм змістом. Людина часто соромиться про них говорити і робить висновок, що з нею щось не так.

Як я працюю: пояснюю природу таких думок — вони не є намірами. Далі вчимося не вступати з ними в суперечку і не перевіряти себе, бо саме перевірка їх утримує.

Постійне відчуття, що ви робите недостатньо, і різкі гойдалки настрою виснажують не менше за явну кризу.

Як я працюю: розбираємо, звідки взялися вимоги до себе і чиї вони насправді. Окремо працюємо з реакцією на помилки — саме вона зазвичай запускає спад.

Утома, яка не минає після відпочинку, і робота як єдиний спосіб почуватися потрібним. Часто це вигорання, а не лінь чи слабкість.

Як я працюю: дивимося, на що йде ресурс і що заважає зупинитися. Повертаємо межі між роботою і рештою життя — без них відновлення не тримається.

Складнощі у зближенні, страх бути відкинутим, відчуття, що вас оберуть тільки за умови.

Як я працюю: розбираємо повторювані сценарії — де саме стосунки зупиняються і що ви робите в цей момент. Далі пробуємо інші способи поводитися в тих самих ситуаціях.

Криза в парі, зрада, розлучення, перебудова стосунків після народження дитини. Це періоди, коли звичні домовленості перестають працювати.

Як я працюю: приймаю і одну людину, і пару. Завдання — не розсудити, хто правий, а знайти спосіб говорити один з одним про те, що досі не вдавалося.

Основний фахівець при заїканні — логопед. Психотерапевт працює поруч: із тривогою перед мовленням, зі страхом відповідати в класі, з реакцією батьків.

Як я працюю: знімаю напругу навколо мовлення в дитини і допомагаю родині перестати виправляти й квапити — саме це часто посилює заїкання.

Кишківник і мозок повʼязані напряму: стрес змінює моторику і чутливість. Тому при синдромі подразненого кишківника обстеження часто нічого не знаходять, а симптоми залишаються.

Як я працюю: застосовую гіпнотерапію, спрямовану на кишківник, — метод із доказовою базою, включений у клінічні рекомендації як варіант за неефективності першої лінії. Працюємо і з самим симптомом, і з тривогою навколо нього: страх нападу в дорозі або серед людей часто заважає більше, ніж сам напад.

Скільки займає: курс зазвичай від шести до дванадцяти сеансів.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: діагноз ставить гастроентеролог. До психотерапії потрібно виключити запальні захворювання кишківника та інші органічні причини.

Коли біль триває місяцями, до нього додається другий шар: напруга, страх руху, безсоння, дратівливість. Цей шар посилює сам біль — виходить коло.

Як я працюю: когнітивно-поведінкова терапія і терапія прийняття при хронічному болю мають доказову базу. Завдання не в тому, щоб переконати, ніби болю немає, а в тому, щоб повернути людині життя поруч із ним: рух, сон, справи, стосунки.

Скільки займає: від восьми до шістнадцяти зустрічей.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: причину болю встановлює профільний лікар. Психотерапія йде разом із лікуванням, а не замість нього.

Якщо збій виникає в одних ситуаціях і не виникає в інших, причина частіше психологічна: тривога очікування, напруга у стосунках, страх невдачі, який сам себе підтверджує.

Як я працюю: знімаємо режим самоперевірки, у який людина потрапляє, розбираємо стосунки й очікування. За потреби запрошую на зустріч партнерку — удвох це розвʼязується швидше.

Скільки займає: зазвичай від шести до дванадцяти зустрічей.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: спершу консультація уролога — треба виключити судинні та гормональні причини.

Стрес не спричиняє виразку, але впливає на перебіг: загострення частіше трапляються в періоди напруги.

Як я працюю: разом із лікуванням у гастроентеролога працюємо з тим, що тримає в постійній мобілізації. Лікує виразку гастроентеролог, психотерапія знижує чинник, який заважає ремісії.

Біль стиснення, що тримається годинами, часто повʼязаний із мʼязовою напругою і тривогою.

Як я працюю: вчимося помічати напругу до того, як вона перейде в біль, і знімати її. Перед цим потрібне обстеження в невролога, щоб виключити інші причини.

Депресія після інсульту — не рідкість і не ознака слабкості: вона трапляється приблизно в третини тих, хто його переніс, і прямо впливає на відновлення. Людині важко не лише від наслідків, а й від того, що змінилося життя.

Як я працюю: допомагаю прийняти нове становище і знайти опору в тому, що залишилося і що повертається. Окремо працюю зі страхом повторного удару — він часто сковує сильніше за самі обмеження.

Скільки займає: від кількох місяців, паралельно з реабілітацією.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: відновленням займаються невролог і реабілітолог. Я працюю зі станом, а не з наслідками інсульту.

Лікування безпліддя — це місяці очікування, надії та розчарувань, часто з почуттям провини і з напругою в парі. Психологічний супровід на цьому шляху — визнана практика.

Як я працюю: допомагаю витримувати цикл очікування і невдач, знімати напругу у стосунках, розбиратися з почуттям провини. Часто працюю з парою, а не з однією людиною.

Скільки займає: зазвичай упродовж усього періоду лікування.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: причину безпліддя встановлює і лікує репродуктолог. Психотерапія тут — підтримка, а не метод лікування.

Основне лікування енурезу — уролог і поведінкові методики. Психотерапевт потрібен там, де навколо теми зʼявилися сором і покарання.

Як я працюю: знімаю з дитини провину, допомагаю батькам перебудувати реакцію. Без цього лікування часто буксує.

Психотерапія при залежності — частина лікування, а не заміна нарколога. Вона працює там, де постає питання, що робити з життям, з якого пішла речовина: чим заповнити час, як витримувати напругу, що робити з провиною перед близькими.

Як я працюю: розбираємо, яке завдання розвʼязувала залежність і чим її замінити. Працюю і з самою людиною, і з сімʼєю — співзалежні стосунки утримують у колі не менше, ніж потяг.

Скільки займає: тривало, лік іде на місяці.

Коли потрібен не тільки психотерапевт: зняття абстиненції, медикаментозна підтримка і лікування супутніх захворювань — це нарколог. Починати потрібно з нього.

Ігри й ставки затягують за тим самим механізмом, що й речовини: спершу полегшення, потім потреба підвищувати дозу.

Як я працюю: розбираємо, від чого гра рятує, і що робити з боргами й приховуванням. Часто підключаю сімʼю — без неї зриви повторюються.

Нав'язлива поведінка, яка виходить з-під контролю і руйнує стосунки й роботу.

Як я працюю: тут майже завжди йдеться не про потяг, а про спосіб гасити тривогу й порожнечу. З цим і працюємо — паралельно з відновленням довіри в парі.