Знайомство з лікарем-психотерапевтом Будаєвим
— Здрастуйте, Романе Васильовичу!
— Доброго дня.
— Я знаю, що Ви досить відомий лікар у сфері акупунктури і до Вас щодня звертаються пацієнти, пишуть на пошту та у Телеграм. Скажіть, чи практикуєте Ви акупунктуру в даний момент?
— Щоб відповісти на це питання, потрібно почати від самого початку, трохи відмотати плівку хроніки мого життя назад. У цьому випадку в галузі медицини. Зокрема, якщо сказати точніше, то в галузі тієї медицини, яка є незвичною для розуміння.
Зазвичай її називають нетрадиційна медицина або альтернативна медицина. Я хотів би розповісти трохи про себе в контексті даної галузі.
Дитячий невролог, терапевт, хірург, гастроентеролог, масажист
Взагалі, популярність до мене прийшла, коли я з акупунктурою ще не був знайомий і в галузі нетрадиційної медицини не працював. Я дуже довгий час працював у галузі офіційної медицини, причому починав я з посади дитячого лікаря-невролога.
Медінститут я закінчив як педіатр, потім отримав спеціалізацію в галузі дитячої неврології та працював у цій галузі. Потім я працював лікарем-терапевтом. Тобто, коли ми з вами копали таку тему, я розповім, щоб вам було зрозуміло, хто я як Лікар, у загальному значенні цього слова.
Я працював лікарем-терапевтом, паралельно працював лікарем-хірургом.
Був невеликий період у моєму житті, де я брав участь як лікар-хірург і лікар-травматолог, у певних спортивних змаганнях, причому ці змагання могли бути як невеликого масштабу, так і великого.
Як я надавав допомогу: сидиш на цих змаганнях, і, якщо якась травма, ти береш свою валізку і побіг надавати невідкладну допомогу. Такий досвід у мене був.
Потому я працював лікарем гастроентерологом.
Ще згадав – я працював масажистом, навчаючись в інституті, закінчив тоді курси масажу у досить відомого фахівця у цій галузі та практикував масаж, причому я практикував як дорослий масаж, так і дитячий.
Я займався масажем професійно, працюючи дитячим неврологом на той момент. Зараз, звичайно, відповідь виходить хаотичною, тому що я в режимі онлайн згадую те, чим займався своє життя.
Урологія
Потім я почав цікавитися урологією, закінчив курси з урології та став допомагати чоловікам у цьому напрямі. Навчав чоловіків правильному ставленню до передміхурової залози, допомагав у цій галузі. Потім мені захотілося стати урологом. Я закінчив факультативний курс урології, і щоб отримати повноцінну спеціальність уролога, я мав пройти спеціалізацію в цьому питанні.
Я пішов до свого головного лікаря і сказав, що мені хочеться стати урологом.
Але головний лікар мені сказав: «Романе Васильовичу, вам потрібна не урологія. Ви маєте стати психотерапевтом»…
Несподіваний поворот. Психотерапія
Це ми вже питання долі торкаємося.
Знаєте, коли ти щось плануєш, думаєш, впевнений у цьому, що тобі це треба, а тут тобі таке кажуть… Що ти маєш стати психотерапевтом… Для мене це було дуже несподівано, я навіть не уявляв себе в цьому.
Я чув, звичайно, що є психотерапевти, які проводять сеанси, але для мене це було схоже на щось невідоме, я взагалі скептично навіть до цього ставився. Мені знадобився певний час, щоб обміркувати все це, прийняти і повірити, що мені це потрібно.
І, як виявилося, це було доленосним рішенням. Власне, з цього рішення і почався мій шлях у галузі незвичайної медицини. Як, через слово, керуючи словом, можна міняти долі людей.
Нетрадиційна медицина
Після цього, через один рік практики до мене прийшла, скажімо так, слава та популярність. Повертаючись до питань акупунктури: результати моєї роботи як психотерапевта були незвичайні в галузі розуміння людей, тобто тоді вже відбувалися цікаві та незвичайні моменти зцілення.
І виявилася моя здатність впливати на людей, не застосовуючи жодних методів офіційної медицини, і, відповідно, люди поступово дізналися про мене та про мій дар.
Далі, в процесі роботи, деякі люди, з якими я стикався, говорили, підказували мені: «Романе Васильовичу, Вам непогано було б займатися акупунктурою паралельно з психотерапією».
Популярність
Щоб Ви розуміли загальну картину та обсяг моєї популярності під час перебування психотерапевтом: люди приїжджали до мене з усього Харкова. Самі лікарі надсилали до мене дітей, батьків, дорослих, рекомендували мене. До того ж, лікарів я особисто навіть не знав, ми не були знайомі.
Люди приїжджають, я зараз веду сеанс. Чекають біля кабінету, я виходжу із сеансу, сидять люди, я їх не знаю, вони кажуть:
– Романе Васильовичу, це Ви?
Я говорю: – Так.
– Нас надіслали, щоб Ви допомогли нам.
– Звідки Ви?
– З Харкова.
– Хто прислал?
– Лікар такий-то такий.
Лікаря цього я не знаю. Але таких випадків було досить багато, але потім уже через час стали приїжджати люди з різних міст України, країн ближнього і далекого зарубіжжя: Німеччини, Америки, Арабських Еміратів. Було багато людей із Росії.
Це те, що я згадую зараз поверхово, глибоко не копаючи.
Мої здібності — їх прийняття та усвідомлення
Тоді вже в мене були виявлені мої здібності, таланти у сфері незвичайного зцілення. Я не зовсім розумів, не усвідомлював точніше, як це мені виходить, що відбувається. Я думав, що метод, який я використовую, психотерапія впливає на людину, а я залишаюся десь на задньому плані.
Зараз, до речі, я порушую важливе питання в галузі того, хто я, чим допомагаю людям і який у мене вплив на них.
Так, будучи психотерапевтом, виявлявся мій дар впливати на долю людини, а не лише на її здоров’я. Адже найчастіше люди зверталися до мене щодо здоров’я. Тобто це була причина, щоб звернутися до мене. Але коли ми вже розпочинали щільну роботу у сфері здоров’я людини, у більшості людей змінювалися долі. Не тільки у них покращувалося здоров’я і вони позбавлялися свого захворювання, але й змінювалася їх доля в цілому.
Тобто, якщо людина мала проблему в особистих відносинах – вона вирішувалася. Якщо була проблема у відносинах із батьками – теж, якщо з дітьми – теж. Якщо проблема була у питаннях кар’єрного зростання, наприклад, людині хотілося б роботу змінити та піти вище – це теж траплялося. Фінансові питання у людей покращувалися. Тобто вони могли працювати на звичайній роботі, і тут бах йшли в бізнес.
Тобто це все взаємопов’язано було. Це я вже потім почав аналізувати. До мене люди приходили і говорили, а я не розумів, що це все зав’язано на моєму впливі. Не лише на здоров’я.
Голковколювання
Ну а потім, коли мені підказали, що акупунктурою теж можна займатися, як супутньою до психотерапії дисципліною, я отримав дозвіл на практику акупунктури, пройшов курси і став голкотерапевтом, хоча голки я почав застосовувати раніше ще, тобто, до офіційної сертифікації .
Я почав цікавитися, самостійно вивчати цю дисципліну та почав практикувати на своїх пацієнтах. І ось, коли отримав офіційний документ, я тоді вже почав офіційно практикувати акупунктуру.
Ну що вам сказати… Сказати, що змінилося якісне лікування, моя дія на людей… Цього не сталося.
Я тоді теж не розумів цього, я думав, що лікують голки, психотерапія лікує. А потім я почав просто… Знаєте, прийшло якесь розуміння… Щось сталося всередині мене…
Знаєте, за класикою, акупунктура робиться в 10 точок, ти, відповідно, ставиш 10 голок, дотримуючись всіх законів, правило Інь Ян, там свої нюанси є, як це все робиться, День-Ніч… Занадто все правильно має бути, розумно, я б сказав, занадто, дотримуючись всіх течій, меридіани, як це все збалансувати правильно, направити…
Необхідно все це вчити, знати…
Мої експерименти та їх результати
А потім прийшло розуміння… Як це сказати… Мені стало ліньки ставити 10 голок. І я згадав, що нас на курсах вчили, що достатньо однієї точки, і додаткових дві-три, щоб дія сталася.
Я почав ставити 1-3 голки, просто тому що мені було ліньки 10-12 голок ставити. Я вам змалюю картину, в чому причина була.
У тебе на сеансі лежить 10, скажімо, людина. Сидить ще 5. Розумієте, скільки часу йде на людину. Ти ж не можеш просто тицьнути. Потрібно це зробити акуратно, дбайливо, знаючи певний нахил голки, певну силу. Це з досвідом приходить. Загалом уявляєте, скільки може піти часу на одну людину.
Час у лікаря обмежений, тобі ж за регламентом на кожну процедуру виділено невеликий лімітик часу, в який ти маєш вкластися. Той, хто працює в офіційній медицині, розуміє про що я. Вкластися в ліміт складно.
Я спробував провести експеримент, робити 3 голки. Результат був той самий. Не відразу я міг бачити та аналізувати результат, звичайно, згодом.
Потім перейшов уже на одну голку. Думаючи, куди її поставити, при якому захворюванні, яку основну точку вибрати. Також співвідносячи всі правила, щоб це було збалансовано.
Дивлюся – результат той самий.
І я подумав: «Спробую як я тикати абияк». Тобто, будь-якої точки, незалежно від захворювання. Просто куди мені захотілося в цей момент. Ну, я думаю, ви здогадуєтеся, що відбувалося. Результат був одним і тим же.
Я ось поділяюся зі своїми глядачами, слухачами, передплатниками своєю історією, як у мене це відбувалося. І тим самим я відповідаю на запитання Ваше перше: «Чи практикуєте Ви акупунктура зараз?»
Так ось ми наближаємося до цієї відповіді. Тому що, якби я розрізнено відповів, важко було б зрозуміти відповідь на це питання, не знаючи моєї історії.
Справа не в методах
І ось, знаєте, потім до мене почало поступово приходити це розуміння, що справа далеко не в методах, які я практикував.
У один момент у мене склався пазл у голові, що стосується всіх цих ситуацій, подій, моїх пацієнтів, їхнього життя та здоров’я. Почали згадуватись випадки, що в моїй присутності їм ставало краще. А коли дітей привозили, дитина маленька, їй складно поставити голку. Можна деяким дітям, які сміливі, але переважно діти бояться цих процедур. І я як виходив із ситуації: приходила мама з дитиною, вони сідали і просто були присутніми на сеансі. У мене прийом йде, я міг посадити маму з дитиною, і вони просто сиділи у моїй присутності.
Коли у тебе такий швидкий темп, багато людей – ти не звертаєшся на такі факти уваги. Тоді був дуже складний ритм життя, я спав кілька годин на добу плюс ще чергування нічні, я вам чесно скажу, це був кошмар. Багато років мого життя я не належав собі.
Наразі все це починає згадуватися постфактум. Багато людей до мене приїжджали потім уже, згодом, дякували. Або ж люди приїжджали інші, знайомі тих пацієнтів, з якими я працював. І я міг спитати, як у них справи.
І часто я чув, що багато змінювалося у цих людей. Дуже важливо відслідковувати життя людей, які до тебе зверталися. І я якось інтуїтивно це все робив, мені це було цікаво – як людина живе після моєї допомоги, чи допоміг я їй.
Оце все я збирав, і воно в якийсь момент, хоп, і склалося в пазл. І я зрозумів, що якщо в процесі акупунктури я почав «від ліхтаря» ліпити, вибачте за вираз, голки, а результат був один і той же, то як можна було не помітити цього з часом. Причому ж я вів спостереження в тривалому періоді.
Спочатку ставив голки класичним чином, потім модернізував цю класику у свій підхід. Потім зменшував кількість голок, потім ставив в одну точку і потім уже взагалі ставив, куди захотів.
Цілювальний вплив
Розумієте, про що я хочу сказати… Я міг у розмові з людиною трансформувати її свідомість. Ті ж самі курці, наприклад, шахтарі. У деяких стаж роботи у шахті 20 років і більше. І плюс вони курять по 2 пачки на день.
Вони до тебе приходять, просять допомогти. А вплив шахти на легені весь цей час був дуже активним. Судини при такому впливі стають скляними, за рахунок того, що вугільний пил вбудовується в тканину дихальних шляхів, і у людей відбуваються поразки. І плюс вони курять. І така людина розуміє, що їй потрібно цього позбутися, а їй важко це зробити.
Так ось однієї моєї розмови з людиною було достатньо, щоб трансформація відбувалася, і вона переставала купити. Я голки тоді не ставив, просто розмовляв із людиною спокійно якийсь час.
Коли люди знаходилися просто в моїй присутності – відбувався той самий лікувальний ефект.
Хто лікує?
Я почав розуміти, запитав себе: «Виходить, що якщо відкинути всі ці методи, всі знання. Хто лікує тоді? Методи лікують чи я, той, хто стоїть за цими методами».
Я ніби в тіні знаходжусь, і мене не видно. Люди приїжджають на психотерапевта, на голкотерапевта, але не на людину. Навіть запит вони вбивають у мережі – акупунктура. Тобто людина вірить у цей метод і приходить до тебе.
Дехто не вірить, скептично ставиться, але теж приходить. Але все одно навіть скептики, прийшовши до мене на лікування, відчували один результат – вони одужували.
Я почав розуміти, що справа в мені, в моїх здібностях, моїх талантах. У тому, що дано мені понад Творцем – здатність впливати на людину, якщо вона знаходиться зі мною поряд. Мені навіть не обов’язково щось говорити. Я можу просто сидіти, таку енергію закладено.
Я згодом почав усе це розуміти. І зараз я відповів на ваше запитання: «Чи практикуєте Ви акупунктуру». З цього питання та моєї розмови виникає нове питання – а навіщо мені практикувати якийсь метод.
Історія
Ще я згадав цікаву таку ситуацію. Її я не зараз згадав, а ще тоді, коли все почало складатися в моїй голові.
Коли я практикував психотерапію, до мене на сеанси приїжджало багато людей. Приміщення було величезне, були крісла для людей, але місць усім не вистачало, стільці завжди заносили додатково.
Причому навіть пам’ятаю один випадок, коли до мене забігає перед сеансом завідувач відділення психотерапії і каже:
– Заспокой своїх пацієнтів.
Я говорю: – Що таке?
Виходжу з кабінету, йду туди, де в нас сеанси проходили, і бачу, що там якась сутичка. А завідувач мені каже слідом:
– Там бійка відбувається, іди заспокоюй їх.
Я приходжу справді бійка. Як з’ясувалося, люди бійку влаштували для того, щоб потрапити до мене на сеанс, щоб місце зайняти. Бо було навіть таке, що люди стояли в мене. Сиділи на кріслах, сиділи на стільцях, деякі навіть стояли. І деяких я клав на підлогу.
Тобто, у мене не було місця навіть іноді пройтись між рядами. Такі масштаби.
Лікування на відстані
І ось тоді до мене, а я на той момент займався психотерапією, тоді до мене підійшла жінка, це було досить багато часу тому, зараз у нас 2019 рік, а це було 2009 року. Ось вона підійшла після сеансу і каже: «Романе Васильовичу, а Ви не практикуєте лікування на відстані».
Знаєте, такі моменти запам’ятовуються, чіпляють. І їх не забуваєш. Вони ніби тебе пронизують. Ти тоді не звертаєш на них увагу, а потім, згодом, вони починають згадуватися. І ти вже починаєш розуміти.
Вона не мала на увазі те, що зараз називають лікуванням на відстані, у плані скайпу, те, що зараз практикують. Вона мала на увазі лікування на відстані за допомогою мого впливу.
Вона каже: «У мене є людина, вона лежача хвора і не може до Вас приїхати».
Це 2008-2009 рік, інтернет був не розвинений.
Вона каже: «Чи можете Ви впливати на людину на відстані?»
У її знайомої були хворі ноги, я досі пам’ятаю, не могла жінка ходити. Це, як правило, вже тяжкий ступінь венозного розширення або атеросклеротичних змін, внаслідок діабету, або з віком або якогось іншого захворювання.
«І вона не може ходити. Ви не можете на неї впливати на відстані».
І я пам’ятаю як зараз, у мене була скептична усмішка на обличчі, я на жінку подивився, як на трохи дивну. Я скептично подумав, як у це можна вірити. У таку річ.
Я сказав: «Ні, я цим не займаюся, і допомогти не зможу. Ця людина має приїхати до мене особисто, поговорити. Тоді я ухвалю рішення, як її лікувати».
Скільки років минуло, зараз мені згадалося це все. Виявилось, що доля підказувала мені ще тоді – ти можеш і це, давай, це твоє призначення. А я тоді не звернув на це уваги. А зараз згадую…